Плечима в плечі, душі й серця — будемо стояти ми до кінця.
Нам цілу ніч соловейко наспівував, Мріяв Хрещатик з Дніпром віч на віч, Пахощі дивні акації білої Аж до нестями п’янили в ту ніч. Місто вмивалось весняними зливами, Танув Узвіз в срібнім сяйві надій. Вальсом пелюсток кружляли, щасливі ми, Часом досвітнім були молоді. Роки промчали. Невже ми посивіли? Де ж свіжий чар ніжних квітів живих? Тільки зима заметілями білими Нам нагадає сьогодні про них. В час, коли вітер зітхає знесилено, В небі згасає остання зоря, Квіти духмяні акації білої Марять минулим, де юність моя.
На мой взгляд, лучшее исполнение этого замечательного романса.
Песню написал Тимош Падурка,украинский и польский поэт в честь Яремы Вишневецкого. Песня стала народной в Польше и Украине, есть беларуский вариант, есть словацкая версия. Русская версия не вытанцовывается…
https://www.youtube.com/watch?v=_E5aak1uwVM
https://www.youtube.com/watch?v=uqkkpN6n5nM